Loading

У період «великого сидіння» Тимошенко в Качанівській колонії підтримка Ангели Меркель та інших західних лідерів здавалася великою підмогою. Опальну «газову принцесу» весь час хотіли відвезти до Німеччини, щоб зцілити її багатостраждальну спину. Заради її звільнення німецька подруга навіть закликала до бойкоту футбольного чемпіонату світу. Фрау канцлер ніжно обіймала дочку ув’язненої, даючи зрозуміти, що вони практично одна сім’я, велика і європейська. Але з деяких пір між державними дамами, ще недавно демонстрували крайню близькість поглядів з принципових питань, пролягла прірва.

Меркель

Повернення з колонії в політику

Повернення Тимошенко після перемоги революції гідності було тріумфальним, хоча і дещо перевантаженим драматичними ефектами. Україна побачила іншу «Юлю», не ту, до образу якої звик народ. Замість вишуканих нарядів – темний одяг, що символізували, очевидно, табірну тілогрійку. Ось такий, майже без косметики, з скорботно-урочистим виразом обличчя, вона явила себе Майдану і телеглядачам, та ще й сидячи в інвалідному візку. Тоді прихильники нової влади відчували ейфорію, Яценюк радісно кричав в телефон, смакуючи швидку зустріч, а народ радів в очікуванні появи в’язня совісті. Не всі поділяли ці позитивні емоції, багато хто розумів, що навіть при самих тоталітарних режимах в тюрмах сидять не тільки політичні в’язні, а й звичайні кримінальні злочинці.

Тимошенко

Вибір в умовах кризи

Ситуацію загострив парламентську кризу, що розгорілася через два з гаком роки після перемоги Майдану. Гостро постало питання про заміну прем’єр-міністра, і, незважаючи на запеклий опір Арсенія Яценюка, всім вже зрозуміло, що дні його на високому посту полічені. Серед претендентів на посаду Наталія Яресько, Леонід Гройсман і лідер «Батьктвщіни» Юлія Тимошенко. Ось тут-то і з’ясувалося, що серед усіх кандидатів самим неприйнятним для Німеччини і, відповідно, для всього Євросоюзу є колишня ув’язнена Качанівської колонії. У цьому питанні проявляли рідкісну єдність навіть канцлер Ангела Меркель і міністр закордонних справ Вальтер Штайнмаєр, хоча вони часто сперечаються з різних зовнішньополітичних та внутрішніх приводів. Обидва вони не бажають бачити в прем’єрському кріслі Юлію Тимошенко. Загалом, хто завгодно, але тільки не вона.

Батьківщина

Ізоляція «Батьківщини»

Берлін активно проводить лінію впливу на Київ, перешкоджаючи яким би то не було коаліційним угодам з «Батьківщиною», незважаючи на велику проблему врегулювання парламентської кризи і труднощі створення більшості. Завдання тим складніше, що з іншого боку тисне Вашингтон, готовий надати кредитні гарантії на мільярд доларів, але за умови досягнення хоч якогось консенсусу. Після перевороту, названого революцією, проблема корупції залишилася, вона нікуди не поділася, і Міжнародний валютний фонд стурбований збереженням наданих позик. Про це вже говорять відкрито на найвищому рівні цілком відверто, і якщо слово «крадіжка» поки що відкрито не прозвучало, то залишилося до цього зовсім небагато. Опір Берліна владним устремлінням Тимошенко демонструє елементарне невіра в її чесність.

Меркель,

позиція Вашингтона

З одного боку, в США вважають Юлію Тимошенко цілком прийнятною прозахідної і навіть проамериканської кандидатурою, з іншого ж, мають місце сумніви, причому тієї ж спрямованості, що і в Європі. Хтось бачить в «помаранчевій пасіонарії» борця за свободу і демократичний вибір, інші ж згадують про Павла Лазаренка, спільницею якого вона була. Як відомо, колишній прем’єр отримав дев’ятирічний термін, він був викритий в спробі легалізації вивезених з України активів, спійманий, засуджений і посаджений (справа в США відомо, як розслідування прокурора Марти Борщ). Суми, якими він оперував у своїй злочинній діяльності, обчислюються сотнями мільйонів доларів, і є підстави припускати, що американські слідчі органи розкопали не всі. Навіть попри те заслугу Тимошенко в справі приводу до влади Ющенко в результаті Помаранчевого перевороту, таке забути важко. Цікаво також і те, що питання повернення в прем’єри дами, вже займала цей пост, заступник держсекретаря Нуланд «вентилювати» з Сурковим в Калінінграді.

Тимошенко

Що сказали російські представники?

Як не дивно, але в Москві, судячи за непрямими ознаками, до кандидатури Тимошенко поставилися досить терпимо. Ні, тут не забули декларировавшегося після возз’єднання Криму з Росією бажання «мочити кацапів», але оцінили цей драматичний перебіг і навіть, напевно, посміялися. Але все одно, як би не були забавні ці випади, їм далеко до розв’язання реальних бойових дій проти власних регіонів та вбивства мирних жителів, оголошених «російськими найманцями» і «сепаратистами». Які б войовничі вигуки НЕ ісстрогала Тимошенко, а в критичні моменти вона вміє вчасно знайти потрібну тональність і в істерики не впадає. Той же газовий контракт був підписаний нею просто тому, що більше це зробити було нікому. І умови виявилися для України кабальними зовсім не через відсутність дипломатичних здібностей прем’єра, а тому, що інших і бути не могло, і довели ситуацію до цього президент, міністр закордонних справ і багато-багато інших, поховалися в кущі під Новий рік. Так що в Москві скоріше віддадуть перевагу розмовляти з Тимошенко, ніж з Яценюком і Порошенко. На ній крові немає.

Батьківщина

«Хвора спина» Європи

Але при чому тут Меркель? А ось до чого. У 2012 році канцлера Німеччини турбувала більше міжхребцева грижа Качанівській ув’язнені, ніж європейські і німецькі справи, по крайней мере, таке враження склалося у авторів дослідження, опублікованого журналом «Шпігель». Чи мала місце ця хвороба справді, питання спірне, на користь версії говорять спостереження деяких лікарів, проти ж теж є аргумент у вигляді туфель на високих шпильках, необачно одягнутих в американське посольство і погано гармоніювали з милицями. А адже вже тоді, чотири роки тому, в Європі проблеми, м’яко кажучи, були, хоча і не такі серйозні, як зараз. Наприклад, забутий уже всім грецький дефолт і стрімке падіння курсу євро до долара. Саме з надання справі Тимошенко яскравою політичного забарвлення почався процес демонізації образу Віктора Януковича і перетворення його в кривавого диктатора. До чого це призвело України, тепер відомо дуже добре. І в цьому вирішальну роль зіграла Ангела Меркель. Напевно, їй зовсім не хочеться згадувати про цей епізод власної біографії.

Меркель

детонатор Майдану

Зараз мало хто в європейському істеблішменті згадує про детонаторі Майдану – договір про асоціацію, який Янукович підписувати навіть не відмовився, а просто відклав цю процедуру. Тоді був поставлений жорсткий вибір між Заходом і Росією, і ситуація нагадувала шаховий цугцванг – що не роби, а все одно буде погано. І прапором європейського вибору стала Юлія Тимошенко завдяки ареолу великомучениці за демократичні цінності. Ті, що прийшли до влади персонажі нічим не було краще поваленого президента, вони і не могли його ні в чому перевершувати, в чесних виборах вони навряд чи перемогли б його. Працювали вони з Януковичем разом, наживали стану теж при ньому. Загалом, і Меркель тут зайняла зайве категоричну позицію. Якщо в країні з різновекторної геополітичної орієнтації населенню пропонується жорсткий вибір, без серйозного внутрішнього конфлікту справа обійтися на може.

Тимошенко

На злобу дня

Підтвердженням амбіцій Тимошенко стало сьогоднішнє (5 квітня) заяву лідера фракції «Батьківщина» про перехід цієї політичної сили в опозицію і виході з переговорного коаліційного процесу. Лідер партії назвала це рішення консолідованим, а прийдешню боротьбу з владою позначила як «демократичну і проєвропейську». Раніше Тимошенко висувала «п’ять громадських умов» виходу з кризи, але вони, очевидно, виявилися неприйнятними. Майбутня парламентська війна обіцяє бути яскравою і видовищною.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Top